Bruichladdich
Винокурня Bruichladdich розташована в західній частині шотландського острова Айла і бере початок з 1881 року. Слово "Bruichladdich" перекладається як "крутий кам'янистий берег", що повністю відповідає місцевості гуральні. Вона була заснована братами Харві — Вільямом, Джоном та Робертом, сім'я яких давно займалася виробництвом віскі й володіла двома гуральнями у Глазго з 1770 року. Брати вирішили поєднати свої таланти та побудувати третій перегонний завод — Bruichladdich. Він був спроєктований Джоном й Робертом та профінансований Вільямом й іншими членами сім'ї. Для цього відібрали унікальні високі дистилятори з вузькою горловиною для виробництва чистого та оригінального спирту, на противагу стилю спиртів, що виготовляли на винокурнях старих ферм.
Bruichladdich управлялася Вільямом Харві до смерті у 1936 році. Протягом наступних 40 років винокурня змінила кілька власників, піддавалася корпоративним поглинанням та раціоналізації промисловості, і, в результаті, була закрита у 1994 році. У грудні 2000 року винокурню викупила група приватних інвесторів на чолі з Марком Реньє з компанії Murray McDavid. У 2001 році господарство повністю перезапустили зі збереженням оригінального вікторіанського декору та обладнання.
На виробництві не використовують комп'ютери, всі процеси контролюють кваліфіковані майстри, які передають інформацію один одному в усній формі. Усі віскі винокурні представлені як односолодові молти. У виробництві використовують ячмінь, який обкурюють торф'яним димом, внаслідок чого майбутній напій набуває характерного димно-торф'яного аромату. Віскі, позначені як «Bruichladdich, є м'якими неторф'яними молтами винокурні, «Port Charlotte» — сильно торф'яні, з яскраво вираженим димним ароматом, а «Octomore» — супер-сильно торф'яні.
По можливості, на етикетці ідентифікують фермерські господарства, фермерів та поля, де вирощують зерно. Згідно з філософією Bruichladdich, віскі з острова Айла повинні відрізнятися своєю автентичністю, набутою від місця приготування та дозрівання. У ньому має виявлятися відчуття місцевості та теруару, що говорить про землю, ячмінь й воду, з якої він зроблений, і душу людини, яка дала йому життя.
Сайт виробника:
www.bruichladdich.com
Bruichladdich управлялася Вільямом Харві до смерті у 1936 році. Протягом наступних 40 років винокурня змінила кілька власників, піддавалася корпоративним поглинанням та раціоналізації промисловості, і, в результаті, була закрита у 1994 році. У грудні 2000 року винокурню викупила група приватних інвесторів на чолі з Марком Реньє з компанії Murray McDavid. У 2001 році господарство повністю перезапустили зі збереженням оригінального вікторіанського декору та обладнання.
На виробництві не використовують комп'ютери, всі процеси контролюють кваліфіковані майстри, які передають інформацію один одному в усній формі. Усі віскі винокурні представлені як односолодові молти. У виробництві використовують ячмінь, який обкурюють торф'яним димом, внаслідок чого майбутній напій набуває характерного димно-торф'яного аромату. Віскі, позначені як «Bruichladdich, є м'якими неторф'яними молтами винокурні, «Port Charlotte» — сильно торф'яні, з яскраво вираженим димним ароматом, а «Octomore» — супер-сильно торф'яні.
По можливості, на етикетці ідентифікують фермерські господарства, фермерів та поля, де вирощують зерно. Згідно з філософією Bruichladdich, віскі з острова Айла повинні відрізнятися своєю автентичністю, набутою від місця приготування та дозрівання. У ньому має виявлятися відчуття місцевості та теруару, що говорить про землю, ячмінь й воду, з якої він зроблений, і душу людини, яка дала йому життя.
Сайт виробника:
www.bruichladdich.com